Париж!!!

Пари́ж (фр. Paris, МФА: [pa.ˈʁi]) — столиця Франції, адміністративний центр регіону Іль-де-Франс. Окремий департамент Франції. Розташований на річці Сена. Населення — 2 233 818 осіб (2010)[1], міська агломерація — 10 млн.

Штаб-квартири низки міжнародних організацій: ЮНЕСКО, Організація економічного співробітництва та розвитку, Міжнародна торгова палата та ін.

Центр світової торгівлі (автомобілі, літаки, канцелярські товари й туристичне спорядження); головний національний промисловий округ (засоби транспорту, енергетичне обладнання, електроніка, одяг, косметика), фінансово-банківська столиця; великий транспортний вузол (2 міжнародні аеропорти).

Топонім Париж походить від назви кельтського племені паризіїв (Parisii). Сучасна назва є похідною від латинської назви міста, що спершу називалося Лютеція Паризіорум (лат. Lutetia Parisiorum) та Civitas Parisiorum, тобто місто паризіїв. Етимологія назви цього племені достеменно не встановлена. Ще декілька французьких топонімів мають спільне походження з назвою Париж: Вільпаризі, Кормей-ан-Паризі, Фонтене-ан-Паризі. З римських часів дійшли також згадки про паризіїв, що мешкали в Англії, в сучасному східному Йоркширі.

Місто розташоване в центрі Паризького басейну, приблизно 65 м над рівнем моря. Межі житлових кварталів Парижа окреслені кільцевою автодорогою протяжністю 36 кілометрів. До території Парижа також відносять розташований на захід від міста Булонський ліс і розташований на сході Венсенський ліс. Периметр міста становить 54,74 км.[2] Площа міста становить 105 км², якщо включати площу цих парків, і близько 87 км² без них.

Зі сходу на захід місто досягає 18 км, з півночі на південь — 9,5 км. Найвища точка міста (128,21) — у районі Монмартра, на тротуарі на розі між стіною огорожі біля будинку за адресою 2, rue de Mont Cenis і будівлею за адресою 4, rue de Mont Cenis. Абсолютний висотний мінімум (30,5 м) знаходиться в 15 окрузі на перетині вулиць Leblanc і St. Charles.

Паризький меридіан довгий час був нульовим меридіаном на французьких картах. Лінія паризького меридіана відзначена зараз 135 пам'ятними бронзовими відмітками на бруківці, тротуарах та будівлях. На цій лінії знаходиться і Паризька обсерваторія.

Антипод Парижа знаходиться у водах Тихого океану, на південному сході від Нової Зеландії, неподалік від островів Антиподів.

Метеоспостереження в Парижі ведуться безперервно, починаючи з 1873 року, з метеостанції в парку Монсурі. Париж розташований у зоні помірного клімату. Близькість до моря сприяє проникненню теплих і вологих повітряних мас, а вторгнення холодного континентального повітря відбувається найчастіше з півночі й північного сходу. Середня річна температура становить 12,0 °C, найхолодніший місяць — січень (4,7 ° С), найжаркіший — липень або серпень (20 ° С), середня річна кількість опадів — 600 мм. Найбільш дощовий місяць — травень (64,9 мм), найменша кількість опадів випадає в лютому — 43,7 мм [4] . За багаторічними спостереженням, на рік припадає 111 дощових днів, 18 днів — зливові дощі з грозами, 11 днів у році випадають опади у вигляді снігу. Мікроклімат Парижа, обумовлений скупченістю і забрудненням, відрізняється температурою повітря (в середньому на 2 °C вище середньої температури по регіону, різниця може доходити до 10 °C), зниженою вологістю, меншою світлістю в денний час і світлішими ночами. Напрямок панівного вітру відповідно до рози вітрів, побудованої за даними спостережень станції Météo-France — південно-західний.

Найспекотнішим за історію метеоспостережень днем у Парижі було 28 липня 1947 року, коли відмітки термометрів піднялися до 40,4 °C. Найнижча температура була зареєстрована 10 грудня 1879 року — −23,9 °C. Найрізкіша зміна температури протягом 24 годин — 31 грудня 1978 року: температура впала з +12 °C до −10 °C. Найсильніший вітер — 169 км / год, грудень 1999 (див. також fr:Tempêtes de fin décembre 1999 en Europe). Зниження температури нижче 0 С вважається холодом, а нижче-10 С — екстремальним холодом, в цей період мобілізуються соціальні служби міста для допомоги бездомним.
Місто було засноване в середині III століття до н. е., розвинувшись із кельтського поселення Лютеція племені паризіїв на місці острова Сіте. Сучасна назва міста походить від імені цього племені. Перша письмова згадка про Лютецію зустрічається в 6-ій книзі Юлія Цезаря про Галльську війну 53 р до н. е.
Коли 52 році до н. е. римляни після першої невдалої спроби вдруге спробували підійти до міста, парізії підпалили Лютецію й зруйнували мости. Римляни залишили їм острів і побудували на лівому березі Сени нове місто. Там вони звели терми, форум і амфітеатр. У Римській імперії місто не мало великого впливу.

Правління римлян скінчилося в 508 році з приходом франків. Римський палац, розташований на острові Сіте, франки неодноразово перебудовували для власних потреб. Цей палацовий комплекс, відомий як Палац Сіте (фр. Palais de la Cité), зберігся лише частково, уціліли споруди Консьєржері, Палацу Правосуддя та Сент-Шапель, які, щоправда, зазнавали частих перебудов. Найдавніша збережена частина палацу була споруджена в першій половині XIII століття за часів Людовика IX — це каплиця Сент-Шапель, архітектора П'єра Монтрея. Дещо пізнішого часу — фортечні вежі, розташовані поряд з Сент-Шапель: Срібна вежа (фр. Tour d’Argent), Вежа Цезаря (фр. Tour de César) та Годинникова вежа (фр. Tour de l’Horloge), споруджені за Філіпа IV. За масивними фортечними мурами розташовувалася королівська адміністрація Консьєржері (від фр. Concierge), яка вже з 1400 року використовувалася, як в'язниця, а за часів Французької революції називалася «залою чекання на гільйотину».
Вже 1358 року Палац Сіте перестав бути резиденцією французьких королів, які були переїхали спершу до Отелю Сен-Поль, що не зберігся, а потім до Венсенського замку. Відомий усьому світові Лувр збудували ще за часів Філіпа ІІ в 1190 році. Але тоді Лувр був лише фортецею на західній околиці Парижа. Королівською резиденцією він став за часів Карла II. У 1190 році було збудовано міський мур на правому березі Сени, а у 1210 — на лівому.

Починаючи з XI століття Париж — один з центрів європейської освіти, насамперед релігійної. У XII столітті в місті з'явився Паризький університет, визнаний королем Філіпом ІІ в 1200 році. У XIII столітті Робером де Сорбоном при університеті був заснований Сорбоннський коледж, назва якого згодом стала асоціюватися з усім Паризьким університетом.